Лiкарськi рослини Прикарпаття - Гладун Ярослав. Страница 17

Кінський часник черешковий

(Alliaria petiolata M. В.)

Родина хрестоцвіті (Brassicaceae)

Дворічна рослина висотою 25-100 см. Якщо її розтерти, пахне часником. Стебла прямостоячі, вгорі розгалужені, вкриті листками. Нижні листки майже серцевидні, верхні — трикутна виїмчасто-зубчасті. Квітки дрібні, довжиною 4–7 мм. Плоди — голі стручки на коротких ніжках. Цвіте у квітні — червні.

Росте як бур'ян у чагарниках, лісах, садах, на затінених місцях по всій Україні.

Назва роду походить віл кельтського слова, що означає «пекучий» (розтерті листки рослини пекучі на смак). Видова назва в перекладі з латинської мови — «черешковий».

Кінський часник черешковий росте в місцях, де завжди достатньо вологи. На ньому майже немає опушення, листки тонкі і м'які. Зірвана рослина швидко в'яне.

Специфічний часниковий запах рослини зумовлений наявністю в ній алілової ефірної олії. У листках кінського часнику є вітамін С, каротин. Ось чому їх вживають весною як салатну зелень. З цією метою у Франції рослину вирощують у культурі. Кінський часник використовують і як приправу, особливо гострий запах має насіння. Використовують у народній медицині.

Ковила волосиста, тирса

(Stipa joannis)

Родина злакові (Gramineae)

Єдина на Україні ковила, остюк у якої не пірчастий, а волосовидний. Відростає ця ковила пізніше, ніж пірчасті ковили, розвивається поволі. Зацвітає в липні, під час спеки, коли більшість степових рослин уже утворила насіння і засохла. Викидаючи суцвіття, прикрашені довгими волосовидними остюками, тирса надає степу блідо-зеленого кольору. Рослина буває до 1 м заввишки, має щільну, сильно розвинену дернину. Стебло міцне, голе, з плоскими щетиновидно згорнутими листками, опушеними всередині, а зовні голими. Волосовидний остюк нижньої квіткової луски до 23 см завдовжки. За допомогою цих остюків достигле насіння тирси розноситься по степу і "загвинчується" в землю. До цвітіння тирса — чудовий корм для худоби, особливо для коней і овець; сіно, скошене в цей час, має добрі поживні якості. Після достигання плодів тирси пасовища стають небезпечними для овець, бо плоди заплутуються у вовні, вкручуються в шкіру, завдаючи болю тваринам і наносячи їм рани; ушкоджують вони й ротову порожнину худоби.

Росте на кам'янистих схилах, на узліссях у Лісостепу; зустрічається в передгір'ях гірських районів.

Козлятник лікарський

(Galega officinalis L.)

Родина бобові (Legutniniosae)

Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 40–90 см, рідше до 1,5 м. Корінь стрижневий, з коротким багатоголовим кореневищем. Стебла численні, прямостоячі, гіллясті, густо вкриті листям, голі або вкриті розсіяними волосками. Листки з прилистками, непарноперисті, черешкові, 5-20 см завдовжки, з 5-10 парами лінійно-ланцетних листочків. Квітки численні, зібрані в густі, що перевищують довжину листків, пазушні китиці, досягають 8-27 см у довжину. Віночок метеликовий, близько 1 см завдовжки, ясно-блакитний, зрідка білий. Плоди — багатонасінні, голі, 2–4 см завдовжки. Цвіте в червні — серпні.

Росте на вологих суглинистих грунтах, особливо добре почуває себе на деградованих грунтах.

Всі органи рослини містять в собі алкалоїди. Для лікування застосовується трава (Herba galegae). З насіння виділено алкалоїд галагін, лютеолін та його глюкозид галутеолін. В траві міститься алкалоїд пеганін і сапоніни. Застосовується як сечогінне і потогінне, а також для посилення секреції молока і для лікування діабету.

Траву збирають в червні — серпні під час цвітіння; насіння — після, достигання в серпні — вересні.

Конвалія травнева

(Convallaria majalis L.)

Родина лілійні (Liliaceae)

Лілея долин — так у перекладі з латинської мови називається ця рослина. За історичними даними, у минулому вона була символом медицини. На одному з портретів Копернік, який був не тільки геніальним астрономом, а й відомим лікарем, зображений з букетом конвалій у лівій руці.

Конвалія відіграла певну роль у побуті різних народів. У минулому в Німеччині під час її цвітіння відбувалися народні гуляння в лісі: в палаюче багаття хлопці і дівчата кидали квіти конвалії як жертву богині весни. У Франції навіть існувало свято конвалій. Навесні перед першою неділею травня йшли в ліс за квітами, якими потім прикрашали вікна, двері будинків.

Конвалія — однодольна багаторічна трав'яниста рослина з родини лілійних. Кореневище довге, горизонтальне з підземними пагонами і тонкими придатковими коренями. Від нього відходять два прикореневих листки і тонка стрілка з китицею білих пахучих квіток. Плід — малонасінна червона ягода. Цвіте періодично, через 2–3 роки, у травні.

Росте в мішаних і листяних лісах.

Рослина містить серцевий глікозид конвалатоксин, який широко використовується в медичній практиці. З насіння виділено також стероїдний глікозид конвалозид. Крім того, конвалія містить сапонін конваларин, що подразнює слизові оболонки шлунка, кишечника і нирок.

Препарати з конвалії регулюють діяльність серця, кумулятивних властивостей не мають. Застосовують спиртові настойки, рідше — в чистому вигляді, частіше — з валеріаною. Свіжа трава використовується в гомеопатії.

Для культивування найбільш придатні чорноземи, легкі суглинкові та інші грунти, які не утворюють кірки. Розмножується поділом кореневища.

Краще росте у вологих, затінених місцях.

Заготовляють під час цвітіння. Надземну частину зрізують ножицями або ножем на рівні 4–5 см від поверхні землі.

Конюшина лучна

(Trifolium campestre Schreb.)

Родина Бобові. Бобовые. Fabaceae

Багаторічна рослина висотою 40–70 см з трійчастими широко-яйцевидними або видовженими, з виїмкою на верхівці листками і прирослими до черешка яйцевидними, з вістрям прилистками. Квітки зібрані в суцвіття — головки. Плід — яйцевидний однонасінний біб. Цвіте з травня до вересня. Росте на заплавних луках, у чагарниках, на узліссях, по балках в лісових і лісостепових районах, рідше в Степу і Криму.

Міжнародна видова назва в перекладі з латинської мови означає “лучна”.

Конюшина лучна має ряд цікавих пристосувань. Так, перед дощем її листки опускаються і складаються, як зонтик, прикриваючи квіткові головки. Білі плями на листках забезпечують триваліше випаровування рослиною вологи: світліша поверхня повільніше охолоджується. Боби дрібні. При них залишається висохла оцвітина, тому вони добре поширюються вітром. Як і багато інших бобових, конюшина лучна не боїться нічного холоду: її листочки на ніч складаються і піднімаються догори, внаслідок чого зменшується поверхня рослини, отже, вона менше випаровує води і менше втрачає тепла. Росте переважно вночі за рахунок нагромаджених за день речовин. У холодні ночі процес росту значно уповільнюється, нагромаджені речовини повністю не витрачаються і наступного дня гальмують фотосинтез. Рухом листків рослина регулює певне співвідношення денних і нічних температур, потрібне для її нормального розвитку.