Роман про Батьківщину - Матіяш Дзвінка. Страница 32
та родзинками та запах трави як вона після дощу пахне то може то було би щось на той запах
схоже часом ми їздили з Іваном на поділ гуляти спершу до микільської слобідки на трамваї
потім сідали на інший трамвай що вже прямо на поділ звідти їхав і ходили по церквах по
монастирях поки ноги нас носили і вже як находимось і зголодніємо то купували собі
пиріжків Іван із горохом а я з маком а як верталися додому все сміялись усю дорогу їдемо і
сміємось на весь трамвай і люди що там їдуть теж на нас дивляться і сміються а хтось
дивується з чого вони так регочуть а ми сміялись від щастя бо нам з Іваном дуже щасливо
було вдвох Іван весь час казав що нам усе пиріжки зі смішинками потрапляють а тієї ночі як
ми галочку зачинали то теж дуже багато сміялись і до і після а вдома у нас пахло медом і
горіхами потім Іван носив мене на руках навколо хати було би холодно бо серпневі ночі уже
холодні але руки у Івана такі гарячі і сам він аж пашів теплом я йому казала що у нього на
руках як біля печі лежати і ми все сміялись і сміялись а часом як було тепло ночували
надворі я стелила постіль нам під яблунею і ті ночі такі були безконечні я дивувалась що
небо гойдається над нами і зорі навколо нас розсипаються а зранку як попрокидаємось то у
мене волосся в росі і яблуневе листя у нього повпліталось Іван каже шкіра у тебе яблунева
ми в такі ранки яблуками снідали і сміялись так густо і все мені поки я галочку носила яблук
хотілося цілу зиму я їла яблука ніяк не могла наїстись а під кінець уже так було мені важко
ходити я під своєю яблунею сиділа на ослінчику головою зіпрусь на стовбур і чую як у мені
галочка ворушиться і я знала що у мене буде дівчинка кажу Іванові моя дочка яблунева
б'ється чого яблунева Іван питає бо я її все яблуками годую яблуня наша того року рано
зацвіла тоді як галочка народилась цілу ніч дощ ішов і над ранок усе пахло яблуневим цвітом
і дощем і я просила Івана всі вікна порозчиняти бо мені було душно і вже як галочка
народилась Іван узяв її на руки і дивується каже таки дівчинка нам народилась бо він усе
мені не вірив дивувався звідки я знала що буде дівчинка і я розсміялась і голосно й довго так
сміялась аж до краю лісу мій сміх долинав
дощ як пройде то мені все хотілося по калюжах потанцювати галочка дуже любила коли
йшов дощ бо ж вона в дощ народилась і вже як ходити стала то все вибігала надвір дощ
ловити і в неї було своє відерце у яке вона дощ збирала казала що то слізки з неба падають
тих хто за землею скучає то треба їх повизбирувати
живиця соснова найкраще пахне ні в якого дерева так не пахне сік як у сосни руки якщо
натерти живицею то запах дуже довго тримається і не повертається назад бо запах має
повернутись до дерева туди звідки його було взято сік у дерева так як кров у людей тільки
дерева віддають кров інакше ніж люди хоча деревам також боляче вони про це теж іноді
говорять хоча дерева більше мовчать і більше діляться тим що мають так сосні не шкода
живиці сосні і себе не шкода бо із сосни хати будуються і труни я коли по лісі ходжу все
задираю голову щоб побачити верхівки сосен а вони дуже далеко під самим небом я тоді
думаю що пташкам добре бо вони аж туди залітають і бачать що там робиться я би також
туди забралась жила би на дереві у гнізді якомусь як птах живилась би ягодами і грибами
сирих грибів мені часто дуже хочеться я ходжу по лісі і щипаю собі гриби бо я знаю які
можна їсти а які не можна а отруйний гриб є різний одного як з'їсти то будуть тяжкі болі
блювота й гарячка людина буде у корчах тяжко мучитись а є такі що найде сон тяжкий і
глибокий що з нього вже не прокидаються то таких грибів я не їм обминаю їх не знаю може є
якийсь звір що ці гриби йому не страшно їсти але я боюся а мачуха часто посилає мене по
гриби до лісу як літо то ще нічого бо влітку я можу під будь-яким деревом спати накриюсь
куфайкою бо в мене є куфайка та що мама носила до всякої роботи і мені не холодно якраз
добре але вже гірше тоді як листопад і дощ сіється такий колючий бо вже наче зі снігом тоді
мачуха мені голову змиє і дає кошика до рук і каже грибів принести на вечерю а це вже по
обіді я кажу дайте я посиджу перечекаю щоб волосся посохло а вона говорить нічого тобі не
станеться іди бо вже й так день до вечора хилиться я тоді одягаю мамину куфайку хочу
знайти хустку мамину а мачуха виставляє мене за двері я іду швидко бо якщо повільно йти
то буде дуже холодно але все одно волосся мені дуже мерзне бо ж не висохло і хустки я не
взяла а вода стікає з лоба на щоки а потім уже не стікає бо підмерзає на кінчиках то потім у
мене все волосся в бурульках а зверху наче інеєм припало і я все ходжу по лісі збираю гриби
складаю у кошик уже споночіло а мені байдуже бо я кожне дерево тут знаю і що під яким
деревом росте а якщо чогось не добачу то мені дерево саме скаже гриби то більше мовчать
бо їм мені до кошика не хочеться але я їм кажу що я би вас так не збирала то мачуха звеліла а
дерева все дивуються що у мене іній на голові і волосся бурульками взялося гукають мене
погрітися то я обійму якусь сосну міцно-міцно, скільки у мене є в руках сил обів'юся навколо
так щоб ногами землі не торкатись притулюся до стовбура голова мені поморочиться бо
сосна міцно пахне чую як соки під корою шумлять тепло там під корою і кора аж гаряча так
дерево мене гріє і я вже сама трохи ніби у сосну простою щоб тепла набратись а потім як уже
стаю на землю то й бурульки з волосся осиплються іній зійде і ногам не так холодно хоча
допоки дійду додому то знову промерзну а ще мачуха двері замкне зсередини на защіпку і не
пускає мене хоча й голосно стукаю кулаком щоб вона почула вона мабуть і чує тільки може
не хочеться їй до дверей іти мені відчиняти то я тоді сідаю на призьбу кошик біля себе
поставлю ноги підібгаю і спідницею накрию щоб тепліше було й обчищаю волосся бо знов
узялось бурульками при коренях чую як воно підмерзло дивно мені що воно тоді у мене не
повиламувалось разом із тими бурульками нічого йому не ставалось таке воно й було довге
та густе сиджу обламую бурульки і сльози в мене з очей котяться і теж підмерзають уже ніч
надворі небо таке глибоке й зоряне всі зорі повиходили то я дивлюсь на чумацький шлях і
думаю що добре по небу їздити я би теж десь далеко поїхала щоб у мене був свій дім теж у
лісі бо я без лісу не хотіла би жити щоб мене з хати ніхто на мороз не виганяв сосни шумлять
здалеку питають чи я добре дійшла додому я кажу що добре тільки що мачуха дверей не
відчиняє то я поки під хатою сиджу і сосни дивуються кажуть таке ти людське дитя
бідолашне приходь до нас завтра кажу їм що прийду що мені тепло я від тепла трохи
задрімаю і сни починають мені показуватись тільки я не встигаю їх роздивитися що там і до
чого бо мачуха відчиняє двері каже о а це ти чого тут сидиш, бо двері замкнені ось гриби що
ви казали назбирати я думала ти вже там у тому лісі й замерзла мачуха грибів на вечерю не
готує вона їх під хату викине як вже бувало я нап'юсь кислого молока з картоплею а як нема
картоплі то із самим хлібом і вже мені й добре я сита сиджу біля грубки і волосся висихає
тільки грибів мені шкода що їх мачуха повикидала завтра на ранок я їх познаходжу
повизбирую в пелену віднесу далі від хати бо тут їм не місце а там є стежки звірячі то може
їх якийсь звір поїсть птах подзьобає
земля дуже уважно нас слухає вона про все що з нами буває від наших ніг дізнається бо ноги
їй усе розказують вона тоді знає що й до чого якщо вухо до землі прикласти то теж усе
здалеку чути де що діється сьогодні я розбила старий мамин глечик мачусі він дуже
подобався казала що в ньому молоко найкраще кисне і вершків завжди в ньому на два пальці