Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 50

Не забуває Сінгапур і своєї давньої назви Тумасік, цей острів і нині є одним із найбільших за вантажообігом світових портів. За рік «місто лева» приймає іноземців більше, ніж має власних жителів. Сінгапур постає перед ними як дуже сучасне місто, яке хизується найновішими технологіями й комфортабельними апартаментами. Оскільки гостей та ділових партнерів доводиться приймати часто, країна має виглядати якнайкраще, адже будь-кого зустрічають по одежині. І її «одежина», тобто вулиці, вражають чистотою та охайністю.

Любителів пройтися по магазинах вражає головна торговельна вулиця країни Орчард-роуд, справжній рай для покупця. Тут стає зрозумілим, чому торгівля є базаю сінгапурської економіки і чому країну називають базарною площею світу. Тут є майже все. Окрім хіба що звичайної жувальної гумки, що знаходиться під забороною. Купити її в Сінгапурі практично неможливо.

Індуїстський храм у Сінгапурі

Гуляючи «містом лева», вдивляючись в обличчя людей, можна відчути, що це Азія в мініатюрі. Англійська, китайська, малайська, тамільська (південноіндійська) - так багато державних мов у маленькому Сінгапурі. Буддизм, конфуціанство, мусульманство, індуїзм - так багато в ньому релігій. Та й народу в ньому живе чимало, понад три мільйони чоловік: китайці (77 %), малайці (15 %), індійці (6 %) та ін. Кожна етнічна спільнота поважає іншу і намагається дотримуватися своїх традицій. У Сінгапурі бережуть три основні етнічні райони, що дісталися в спадок від губернатора Раффлза. «Чайна-таун» («Китайське місто») вмить переносить мандрівника до Піднебесної - велика кількість дзеркал (проти злих духів), загнуті кути дахів, витончені буддійські храми, цілющі вина й мазі, продаж «щасливих» давніх висловів. А квартал Серагун - то маленька Iндія. Аромати прянощів, пісні під ситару, гнучкі жінки в сарі з квітами у волоссі - все це так нагадує велику Iндію.

Дух мусульманства охороняє Араб-стріт, де живуть малайці. Тут пахне кавою, височать гордовиті мечеті, під час намазу всі мешканці, як один, прямують до них, залишаючи свої магазинчики відчиненими. Проте згадані квартали не є цілком відокремленими. В країні все переплелося, і храми однієї релігії раптом з’являються в «чужому» для себе кварталі.

День народження китайського Мавпячого бога, християнське Різдво, мусульманський Рамадан, індійське свято Вогню - сінгапурський календар доброзичливо збирає головні свята всіх своїх релігій. Гостей країни особливо шокує індійське свято «Тайпусан», коли фанатично віруючі люди на честь бога Шиви протикають тіло та обличчя голками й ножами. Що більше болю вони собі завдають, то більше щастя подарує їм грізний Шива наступного року.

Сінгапур може запропонувати і цілком європейські види - крикетні майданчики та супермаркети, нічні клуби та сучасні атракціони. А сінгапурський зоопарк є найкращим місцем для відпочинку з дітьми. Подих затамують не тільки вони, а і їхні батьки, побачивши тварин, зокрема хижаків, без усіляких кліток (замість них - природні бар’єри). А коли на Сінгапур впаде ніч, зоопарк запропонує взяти участь в атракціоні «Нічне сафарі», де можна побачити диких звірів під час полювання (звісно, цілком безпечно для відвідувачів). Чарівним місцем є й сінгапурський парк орхідей, а також розташовані на острові Сентоза парк метеликів, музей коралів, музей «Лики Сінгапура», найбільший в Азії тропічний океанаріум.

У парку орхідей пропонують цікаві сувеніри - золоті орхідеї, в прямому розумінні цього слова. На квітку наноситься шар золота, і відвідувач отримує згадку про Сінгапур, яка ніколи не зів’яне. Ця квітка нагадуватиме йому про левиний острів - маленьку, але впевнену в поступі країну, де органічно переплелися схід і захід.

Саудівська Аравія - земля пророка Мухаммеда

«Немає Бога, окрім Аллаха, і Мухаммед - посланець Аллаха», - в цьому впевнені всі мешканці спекотної, закритої від чужих очей Саудівської Аравії. Її громадяни, понад 20 млн чоловік, і думати не можуть про те, щоб сповідувати іншу релігію, крім мусульманства. Центр ісламського світу і центр видобування нафти, ця країна прокидається під заклики мулли до вранішнього намазу, перегортає сторінки Корану, що водночас є конституцією, і впевнено будує свій добробут на «чорному золоті», запасів якого має найбільше у світі. Саудівська Аравія є світлою мрією всіх «правовірних», адже на її території знаходиться священне місто Мекка, побувати в якому є почесним обов’язком кожного мусульманина.

Iслам, як вважають його прибічники, вкладений Аллахом у вуста Мухаммеда, виник у VII ст. н. е. на Аравійському півострові, 80 % якого нині займає Саудівська Аравія, тобто її по праву можна вважати колискою ісламу. Проте мала вона свою історію і до появи цієї релігії. Арабські племена населяли Аравійський півострів із II тис. до н. е. Вони вели кочовий спосіб життя і довгий час були язичниками, не визнаючи єдиного бога. В доісламській історії найбільшу роль відігравали Мінейське, Сабейське, пізніше - Набатейське царство. Священні мусульманські міста Мекка та Медина були відомі ще до нашої ери як торгові центри Макораба та Ясріб. На початку нашої ери на півострові з’являлося все більше і більше релігійних общин іудеїв та християн. Проте у 570 р. в Мецці народився пророк Мухаммед (дослідники вважають його історичною особою), і в цих релігій уже не було шансів стати панівними. Віруючі стверджують, що саме в Мецці Мухаммед почув голос Аллаха, там же й почав проповідувати іслам. Проте жителі цього міста поставилися з недовірою до нової релігії, і Мухаммед переїхав до Медини, мешканці якої визнали його пророком. Тоді, у VII ст., Медина стала центром першої у світі мусульманської держави - Арабського халіфату. Згодом він сильно розрісся, і Мухаммед урочисто в’їхав до Мекки як переможець. Поступ ісламу було неможливо зупинити. Коли халіфат розпався, на його місці виникло багато дрібних держав, жодна з яких не зрадила мусульманства. У середньовіччя територія Саудівської Аравії, розбита на ворожі князівства (емірати), входила до складу Османської імперії. У подальшій історії країни найбільшої ваги набули релігійний діяч Аль-Ваххаб та династія Саудів. Аль-Ваххаб у XVIH ст. реформував мусульманство. Тепер з його іменем пов’язують одну з найбільш суворих радикальних течій в ісламі, ваххабізм. Метою ваххабізму, що був викликаний духовною кризою арабського світу, стало повернення до чистого ісламу і боротьба з порушенням мусульманських канонів. Він став підгрунтям для посилення національно-визвольної боротьби проти османів. Він допоміг Аравії об’єднатися, а відтак і стати сильнішою. Але незважаючи на весь позитивний вплив на історію своєї країни, ваххабісти стали уособленням жорстокості та непримиренності, агресивності і релігійного фанатизму, бо завжди схильні були войовничо відстоювати свої переконання й ніколи не сприймали інших думок, а тим паче релігій.

Мекка

Представники династії Саудів підтримали Ваххаба, і під його знаменами завоювали значні території на півострові. Остаточне об’єднання земель і утворення Саудівської Аравії пов’язують з іменем Ібн Сауда. В межах сучасних кордонів держава існувала з 1926 р., спочатку під назвою «Королівство Хіджаза і Неджа та приєднаних областей». У 1932 р. Ібн Сауд дав нову назву державі, амбіційну і більш просту - Королівство Саудівська Аравія. Так офіційно країна називається і нині. А переважна більшість її мешканців на чолі з монархом (а монархія тут абсолютна) залишаються ваххабітами. Державною мовою в країні є арабська.

У зовнішній політиці Саудівська Аравія, що всотала в себе непримиренний дух ваххабізму, має давні напружені стосунки з багатьма державами. Вона була серед тих країн, що не підписали Міжнародну Декларацію прав людини. На думку незалежних експертів, ці права в Саудівській Аравії грубо порушуються, проте в країні продовжують дотримуватись жорстоких правил шаріату, обмежувати свободу слова і права жінок.