Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 51

У Саудівській Аравії побутує думка, що жінка, яка отримала професію, не може бути покірною дружиною, гарною господинею та матір’ю. Нині соціологи й психологи все частіше наголошують на тому, що в країні існує проблема молодих жінок, котрі мають освіту, роботу, але незаміжні.

Ще й досі не визначені кордони на півдні країни (з Арабськими еміратами, Єменом, Оманом) - вони загубилися серед спекотних пустель. Через це площу Саудівської Аравії можна назвати лише приблизно - 2150 тис. км².

Ця країна Близького Сходу має погану славу осередку терористів. Протягом років збирала вона під свій захист тих, хто ладен відстоювати іслам зі зброєю в руках. Саудівська Аравія, яка «подарувала» світові горезвісного Бен Ладена, вважається фінансовою опорою міжнародної терористичної організації «Аль Каїда».

Сучасні будівлі у столиці країни - Ер-Ріяді

Сучасні будівлі у столиці країни - Ер-Ріяді

Однак, хоч там як, але ця держава Близького Сходу примушує рахуватися з собою. Вона має вагомий аргумент - найбільшу у світі кількість нафти, чверть усіх запасів. Поклади «чорного золота» й природного газу додають Саудівській Аравії впевненості і позбавляють матеріальних проблем. Власне, нафта і хадж (так називається паломництво до Мекки) є тими двома опорами, на яких тримається саудівська економіка. Керівництво країни робить все, щоб паломники якомога більше поповнювали казну (грошовою одиницею є саудівський ріал). Грандіозне будівництво в Мецці має виправдати вкладені в нього кошти. Оскільки, за ісламськими законами, кожен мусульманин має відвідати Мекку і побачити святилище Кааба, де знаходяться її мечеті, Саудівській Аравії зовсім не треба витрачати сили на рекламу та запрошення гостей. «Правовірних» не стримує навіть те, що країна є доволі дорогою. Щороку в певний час на хадж збираються близько двох мільйонів мусульман, і це джерело прибутку Саудівська Аравія, очевидно, матиме завжди.

Має популярність серед мусульман всього світу й друге священне ісламське місто - Медина, де похований Мухаммед. Сюди, як і до Мекки, «невірним» (прибічникам інших релігій) вхід заборонений. Взагалі туризму в Саудівській Аравії властиве виключно релігійне спрямування. Немусульманину потрапити до цієї країни важко (потрібен виклик ділових партнерів тощо), хоча європейські любителі дайвінгу залюбки приїхали би сюди, аби без зайвої товкотнечі милуватися коралами в Червоному морі та Перській затоці, що їх води омивають Саудівську Аравію.

Однак, омита з двох боків морями, ця величезна країна майже позбавлена води у внутрішніх районах. Її нечисленні річки пересихають, вона не має постійних водних стоків, що неабияк ускладнює ведення сільського господарства, для цього придатні лише 2 % земель. Більша частина території Саудівської Аравії - це пустелі та напівпустелі; це пилові бурі, бархани жовтого та червоного піску, бідна рослинність та численні гризуни, що шукають поживи. Загальна площа пустель становить понад мільйон квадратних кілометрів. Тут здавна призвичаїлися жити кочовики (слово «араб», власне, і перекладається як «кочовик»), проте навіть вони не проникають у деякі райони Аравійського півострова.

Уздовж узбережжя Червоного моря простяглися невисокі (2500-3000 м) скелясті гори Хіджаз та Асір. Здебільшого клімат країни тропічний, різко континентальний із малою кількістю опадів. Високі температури є типовими для Саудівської Аравії. Так, у столиці Ер-Ріяд (2 млн мешканців) температура най- прохолоднішого місяця становить +18 - +20 °С, а найспекот- нішого - до +40 °С. Абсолютний максимум, зафіксований на території країни, вражає і навіть трохи лякає. Він становить +54 °С. Лише в горах температура опускається нижче нуля і приносить із собою сніг.

За таких «пустельно-гарячих» умов мешканці країни примудряються не тільки майже повністю забезпечувати себе харчами, а ще й експортувати пшеницю, фініки, овочі та квіти. Цьому допомагають добрива та новітні технології. Традиційно розвиненим є тваринництво, адже кочовики займалися ним здавна.

Шалені прибутки від нафти дають змогу піднімати сільське господарство і розвивати промисловість. У 90-х рр. минулого століття зростання промислового виробництва перевищувало 10 % на рік (це дуже хороший показник, один із найкращих у світі). Особливо успішно розвиваються нафтопереробна галузь, гірничодобувна (окрім нафти, видобувають залізну та мідну руди, золото, цинк), хімічна, харчова, виробництво будматеріалів, пластмас тощо. Цікаво, що серед кваліфікованих робітників, які працюють на промислових об’єктах, рідко можна побачити саудівця. Країна імпортує робочу силу, тоді як її корінні мешканці надають перевагу банківському сектору, торгівлі, кар’єрі державних службовців.

Саудівська Аравія може собі дозволити не тільки витрачати кошти (грошова одиниця - саудівський реал) на розбудову Мекки, зведення нафтопереробних гігантів, розвиток освіти та соціального забезпечення, а й допомагати іншим країнам. Ця держава відіграє важливу роль у МВФ, виступає донором для слабких азіатських і африканських країн, не байдужих до ісламу. Крім того, вона є членом ОПЕК (Організації країн-експортерів нафти), ООН, Організації «Ісламська конференція», Ліги арабських держав. Проте, на відміну від багатьох гостинних арабських країн, Саудівська Аравія навряд чи зрадіє незваним гостям. Скоріше, навпаки. Вона закриється паранджею і, обурена, прожене «невірних» геть.

«Корабель пустелі»

Сирія - хранителька старожитностей

Сховане в сухій бідній пустелі, розташоване під тінню пальм жаданого оазису, давнє місто Пальміра й досі хвилює уяву людей. Воно було одним із найбагатших східних центрів і нині залишається символом довершеності й краси. Вишукане й квітуче, це місто, як блискавка, спалахнуло в історії, а потім спалахнуло вогнем. Спалена за одну ніч Пальміра не пізнала гіркоти довгого занепаду, так і залишившись в образі квітучої, привабливої та вічно молодої красуні. Зберігати на своїй землі таке диво пощастило розташованій на Близькому Сході країні Сирії. Недопалена Пальміра, яка потім так і залишалася незаселеною, стала своєрідним археологічним музеєм. І вона не єдина старожитність на сирійських землях. Тут живуть дивним життям багато так званих «мертвих міст». Вони застигли в камені, зупинилися в часі і чекають на допитливих гостей.

Руїни грецької фортеці в долині Євфрату

Проте в Сирії не тільки залишки давніх міст спонукають братися за історичні фоліанти й мандрувати у часі. Відправною точкою може бути, наприклад, широко відома ріка Євфрат. У її долині, в тому числі й на території Сирії, вже в IV тис. до н. е. жили семітські племена (амореї), які мали певну державну організацію, розподіл ролей у суспільстві та ін. Власне, люди жили тут і набагато раніше, однак про досемітський період дуже мало відомостей. На цій території часто спалахували війни: вигідні землі неподалік Середземноморського узбережжя не давали спокою багатьом іноземним правителям. У середині ІІІ тис. до н. е. на територію сучасної Сирії прийшли фінікійці, які залишили по собі міста на узбережжі. Відзначилися тут також хетти, єгиптяни, ассирійці. У 64 р. до н. е. частину території Сирії завоювала Римська імперія, і протягом століття приєднувала до своїх володінь маленькі місцеві царства. За цей час Сирія посіла місце найбагатшої провінції імперії, і цьому значною мірою посприяла розкішна Пальміра. Її зовсім не войовниче населення, яке звикло торгувати, не раз відбивало сильну армію персів. Це дуже подобалося римлянам, проте вони обурилися, коли цариця Пальміри підняла повстання проти їхньої влади, очолила визвольну війну й оголосила себе правителькою Сходу. Зухвалу Пальміру римляни спалили у 272 році. І відтоді люди не селилися там. Цікаво, що тривале забуття пішло тільки на користь Пальмірі. Люди не принесли сюди винаходів сучасної цивілізації, і вона залишилася такою, як була, у своїй первозданній і трохи наївній красі, такій вражаючій після пустельних барханів. Влада сучасної Сирії побудувала неподалік давньої «перлини пустелі» нову Пальміру, мешканці якої почали займатися торгівлею та ремеслами. Тепер гості країни дивуються ще більше, адже замість однієї Пальміри бачать дві.