Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 52

Сирійська земля незабаром опинилася під візантійською владою, а її місто Антіохія перетворилося на один із найважливіших християнських центрів. У VH ст. до країни вдерлися араби, невдоволені її християнським шляхом. В ХІ - ХІІ ст. більшу частину нинішніх сирійських земель захопили хрестоносці, які заснували тут кілька своїх держав. Із середини ХІІІ ст. Сирією правила династія мамлюків, а з 1516 р. Її землі ввійшли до складу Османської імперії. У 1920 р. Мандат ліги націй на управління Сирією отримала Франція. Остаточно іноземної опіки Сирія позбулася 1946 року. А через 12 років, об’єднавшись з Єгиптом, створила Об’єднану Арабську Республіку. Проте вона не виправдала надій, і через три роки військовий переворот у Сирії припинив існування цієї республіки. Ще через два роки був ще один переворот, потім збройні непорозуміння з Ізраїлем, серйозні проблеми із місцевими мусульманами-екстремістами…

Середньовічна цитадель у Халебі

Хвилі політичної нестабільності час від часу накривають Сирію, та й відносини з Ізраїлем мирними назвати важко. Понад тисячі квадратних кілометрів сирійської території залишаються окупованими ізраїльськими військами, а загальна площа країни становить 185 180 км². Її перетинають такі дві великі ріки, як Євфрат і Ель-Асі (або Оронт), а на заході омиває Середземне море. Саме приморська низина є найбільш придатною для сільськогосподарських угідь. Уздовж узбережжя мешканці країни вирощують бавовник, цукрову тростину та оливи, в річкових долинах добре ростуть інжир та цитрусові. Поля засівають пшеницею, ячменем, кукурудзою, рисом. На гірських схилах пасуться отари.

Кілька гірських хребтів перетинають територію країни - Ансарія, Ес-Завія, Антиліван, Еш-Шейх, проте рекордних висот вони не сягають, обмежуючись максимумом у 2814 м. Рослинність гір сильно порушена людиною. Лише деінде, в найменш доступних районах, збереглися лавр, олеандр, магнолія, кипарис. Із світу тварин найбільш широко представлені птахи. Найменш комфортні умови - на півдні країни, де знаходиться Сирійська пустеля. Тут і перепади температур вищі, і опади трапляються нечасто (максимальна кількість 200 мм на рік). Континентальний арідний клімат Сирійської пустелі контрастує із середземноморським на узбережжі, де випадає близько 750 мм на рік. У пустелі, звичайно, сильно відчувається нестача вологи. Тож давні каравани, на шляху яких траплялася оазисна Пальміра, котра мала вдосталь води, не могли не зупинятися в ній. Пальміра була не просто пунктом відпочинку, а й славилася своїми торговцями. Високої майстерності в цій справі досягли енергійні фінікійці, які селилися на узбережжі моря. Сучасна Сирія перейняла досвід предків, нині вона є великим центром морської (і не тільки) торгівлі, а така галузь, як складське господарство, доведена тут до неабиякої досконалості. Крім того, країна активно нарощує промисловий потенціал. Вона є провідним виробником фосфоритів, її надра містять також нафту і природний газ, залізну руду і хром, марганець і сірку. Добре працює нафтопереробна, харчова, хімічна, електротехнічна промисловість. Але все ж таки країна має досить великий зовнішній борг, цьому «посприяла» політична нестабільність та тривала війна з Ізраїлем.

Друзьке селище

Ще один відголосок війни - понад 300 тис. палестинських біженців на сирійській території (а населення країни становить 17,6 млн чоловік). Втім, сама Сирія не є ортодоксальною державою, хоча 90 % її населення - араби (державна мова арабська) і 85 % мусульмани. Іслам тут в цілому не має войовничих рис, країна терпима до інших релігій і залюбки пустить до себе «іновірця». Але якщо в паспорті є ізраїльська позначка, то Сирія теж відмовиться впускати гостя, хоч би хто він не був. Але всіх інших вона залюбки прийме і ні в якому разі не розчарує, бо може багато чого їм показати. Ніхто не відмовиться від пропозиції відвідати «мертві міста» - стару Пальміру, Апамею, Аль-Бара та ін. У них кожен камінь переконливий, як сама історія, деінде можна розгледіти сліди римських колісниць, знайти давні монети, так не схожі на сучасні сирійські гроші - сирійські фунти, які в інших арабських державах називають лірами. Ця країна покаже фінікійські та римські міста, фортеці, збудовані хрестоносцями та перетворені мусульманами на мечеті. Вона ніби колекціонує та зберігає старожитності, аби вони дісталися й наступним поколінням, з такими ж слідами колісниць та чіткими візерунками на залишках колон.

Панорама Дамаска

Внутрішній дворик мечеті Омейядів

Столиця Сирії Дамаск (1,5 млн мешканців) є одним з найстаріших міст у світі. Задовго до початку нашої ери його будівлі вже дивилися на сонце та зорі. В незалежній Сирії місто згадало та примножило свою славу, стало економічним і культурним центром Близького Сходу. Але дозволивши оселитися на своїх теренах сучасним готелям та промисловим підприємствам, Дамаск не втратив привабливості старовинних районів. У місті знаходяться могила Авеля, знаменита мечеть Омейядів, де похований Іоанн Хреститель, двісті інших красивих мечетей, збудованих ще за середньовіччя бань та багато іншого.

Зберігає східний колорит і сирійський базар, який нікого не відпустить без покупок. Цей неповторний гомін, дивовижні пахощі та чарівну атмосферу, що ніжно огортає східним теплом, забути неможливо. Базар у Сирії - це серпанкові тканини, витончені накидки, яскраві прикраси, традиційні арабські кофейники та незвичайні солодощі й обов’язковий кардамон до кави. Від самого ранку всі лавки відчинені, зазивають покупців, усі раді погомоніти та поторгуватися, навіть якщо нічого й не пощастить продати. Та й сама Сирія - це велика лавка старожитностей, яка гостинно відчиняє свої двері для всіх бажаючих.

Таджикистан - гірська країна

Ця країна, що знаходиться в Центральній Азії, має спільні кордони з Узбекистаном, Китаєм, Киргизстаном та Афганістаном. Її площа становить 143 тис км². Таджикистан з 1929 по 1991 р. був однією із союзних республік колишнього СРСР, а 9 вересня 1991 р. проголосив свою незалежність. Адміністративно держава складається з Ленінабадської та Хотлонської областей, Гірсько-Бадахшанської автономної області та районів центрального підпорядкування (Джиргитальського та Гармського). Згідно з класифікацією Міжнародної Асоціації розвитку, Таджикистан належить до держав з найменш розвиненою економікою і може претендувати на отримання безоплатної допомоги чи пільгових кредитів від Групи Всесвітнього банку та Міжнародного Валютного Фонду. Допомога надходить також від міжнародних гуманітарних організацій та ряду іноземних урядів. До речі, це найбідніша з країн, що утворилися після розпаду СРСР.

Урочище Чечекти

Більшу частину території Таджикистану (93 %) займають гори найвеличніших гірських систем світу: Тянь-Шаню, Паміро-Алаю. Більше половини тутешніх земель знаходяться на висоті від 3000 м. У центрі держави гірські хребти сягають - близько 4000-5000 м, а на сході, де володарем території стає Памір, є такі гіганти, як шпиль Сомонійон (7495 м) та шпиль Леніна (7134 м). У Таджикистані існує також понад 1000 льодовиків, серед яких своїми розмірами вирізняється велетенський льодовик Федченка (його довжина становить близько 70 км). Звичайно, при такому рельєфі більшість населення намагається селитися в долинах та міжгірських улоговинах - в основному в долинах на південному заході та на тамтешніх низькогір’ях. Крім того, для життя та господарської діяльності найзручнішими є долини річок Зеравшан (центральна частина країни) та Сирдар’ї (на заході Ферганської западини).