Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна. Страница 54

Таджицька юрта

Серед транспорту провідне місце в країні належить автомобільному. Щоправда, взимку частина гірських доріг опиняється під сніговими заметами. Залізниця з’єднує столицю, північні частини держави з прикордонними районами Узбекистану. В Таджикистані також працюють два аеропорти - в Душанбе та Худжанді.

Що стосується освіти, то вона є безкоштовною; в країні передбачена обов’язкова середня освіта, працює ряд професійно-технічних училищ та вищих навчальних закладів.

Східно-іранські племена з’явилися в районі річок Сирдар’я та Амудар’я ще в першій половині I тис. до н. е. Оскільки область Согдіана знаходилася на шляху між Китаєм та Середнім Сходом, між якими йшла жвава торгівля, вона швидко почала відігравати вагому роль в міжнародних стосунках. Пізніше територія нинішньої країни опинилася спочатку під владою персів, потім держави Александра Македонського, а в I ст. н. е. тут утворилася могутня держава - Кушанська імперія. Вона об’єднала південний схід Середньої Азії, північні райони Індії та Афганістан, вела жваву торгівлю з Китаєм та Римом, розповсюджувала зороастризм та буддизм. Потім Согдіана та Бактрія знову опинялися послідовно під владою персів, тюрків та арабів, що привело до поширення в Таджикистані ісламу, який дуже швидко став провідною релігією регіону. В XIII ст. територія сучасної країни входила до складу могутньої монгольської імперії, а через сто років Тимур (Тамерлан) намагався навіть створити нову державу, яка могла б стати могутнішою за монгольську. У давні часи ця середньоазіатська країна подарувала світу таких велетнів духу, як Омар Хайям, Рудакі, Джамі, Сааді, Хафіз, Фірдоусі. Справді, у таджиків є всі підстави для того, щоб пишатися своєю культурою! На жаль, з тих часів збереглося небагато історичних пам’яток. Серед них - музей-заповідник у Пенджикенті (V-VIII ст.), мечеть Кок-Гумбаз (XVI ст.) та культовий ансамбль Сарі-Мазар (XVI-XIX ст.) в Ура-Тюбе, мавзолеї в Кулябі, Чорку та Худжанді, мечеть Абдуллахана (XVI ст.) в Ісфарі, руїни буддійських монастирів VII-VIII ст. Аджина-Тепе та Курган-Тюбе, Гіссарська фортеця та експонати колекції етнографічного музею в столиці.

Згодом Таджикистан був розділений на кілька окремих ханств - вони проіснували аж до XIX ст., коли територія країни відійшла до Росії, а деякі навіть довше. А після революції 1917 р. країна тривалий час перебувала взагалі без влади - її доля вирішувалася Червоною армією. У 1926 р. Таджикистан став окремою республікою в складі СРСР.

Сучасна ситуація в країні досі є нестабільною. Взагалі, подорожувати тут важко, оскільки спокою в даному регіоні поки що нема (діють численні бандитські угруповання, постійно відбуваються пограбування, вбивства, захоплюються заручники). Нині на території держави ведеться нелегальна торгівля наркотиками та зброєю (все це переправляється сюди з Афганістану), яка набула значних масштабів. Але з часом усе минеться, і в Таджикистані настануть спокійні часи.

Таїланд - «Земля вільних»

Це королівство Південно-Східної Азії до 1949 р. було відоме як Сіам. Воно розташоване на півостровах Індокитай і Малакка, його площа становить 513,1 тис. км². Адміністративно держава поділяється на 72 провінції (чангвати). Південне узбережжя Таїланду омивається Сіамською протокою, а південно-східне - Андаманським морем. Вузький півострівний виступ території країни відділяє Південно-Китайське море від Індійського океану. Таїланд межує з Лаосом, Камбоджею, Малайзією та М’янмою. Населення країни становить 60,6 млн чоловік. Таїланд є членом ООН і входить до Асоціації держав Південно-Східної Азії та Азіатсько-Тихоокеанської економічної конференції. Грошова одиниця - бат.

Існує вираз: «Якщо на світі справді є рай, то він знаходиться в Таїланді». І дійсно, це напрочуд гарна та привітна країна.

Рельєф Таїланду досить специфічний, за його особливостями територія умовно поділяється на п’ять географічних районів: Північне нагір’я, Центральна рівнина, Північно-Східне плато, Південний Схід та півострівний Південний район. Північне нагір’я - це мішанина високих вапнякових гірських хребтів, серед яких - найвища точка країни, гора Інтханон (2600 м). Хребет Танентаунджі розділяє басейни рік Чаупхрая (Менам) та Салуні. Тільки ближче до півдня гори стають трохи нижчими та поступаються місцем рівнинам. Грунти тут порівняно родючі, тому в міжгірських долинах існує землеробство; але головним товаром, що постачається цим районом, є все ж таки деревина. Щоправда, через це площа лісів на півночі значно скоротилася, і тому нині промислова лісозаготівля на державних землях заборонена.

Сільська хижа на бамбукових палях

Центральна рівнина займає значну частину території Таїланду. Вона простяглася на 400 км з півночі на південь та на 200 км із заходу на схід. Течії річок Чаупхрая, Мекхлонг, Бангпаконг та інших упродовж віків сприяли утворенню в цих районах родючих грунтів. Чаупхрая взагалі вважається постачальником рису для країни, вона є також важливим водним шляхом. Крім того, на цих землях вирощують цукрову тростину, маніок, кукурудзу. В економічному плані Центральна рівнина найбільше розвинена. Тут зосереджена велика кількість промислових підприємств, торговельних фірм, банків, транспортних об’єктів.

Північно-Східне плато (плато Корат) - це пагорбиста рівнина з середньою висотою 185 м. Тут протікають річки басейну Мун. Під час вологого сезону плато потерпає від надмірної вологи, а під час сухого - від нестачі води. Оскільки за таких умов вирощувати сільськогосподарські культури важко, цей район вважається найзлиденнішим у країні. Подолати економічну відсталість не вдається навіть за рахунок програм будівництва доріг, розвитку сфери соціального обслуговування та покращання системи водопостачання.

Південно-Східний район від іншої частини Таїланду відділяють гори Санкампхенг (на півночі) та ріка Бангпаконг (на заході). Колись тут буяли густі вологі тропічні ліси, бо кількість опадів у цих місцях завжди була досить велика.

Південний район знаходиться на перешийку Кра й доходить до кордону з Малайзією. В центрі його простягся хребет Пхукет, який розмежовує дві прибережні рівнини - західну та східну. Природно, що в цьому районі зосереджено чимало маленьких рибальських гаваней, а через місцеві порти Пхукет та Сонгкхла ведуться операції зовнішньої торгівлі. Головною продукцією півдня, крім риби, є каучук та олово.

Клімат країни - тропічний, і на більшій частині її території завдяки мусонам чітко розрізняються сухий та вологий сезони. Середня кількість опадів на рік становить 1000-1100 мм. Винятком є тільки Південний та Південно-Східний райони: там сезонні коливання опадів дуже незначні - за рік 2300-2500 мм.

Сухий сезон є особливо суворим на Північному Сході, де грунти без дощів зовсім пересихають і тріскаються, річки сильно міліють, а озера та ставки взагалі майже зникають, залишаючи по собі хіба що канави та болота.

Якщо розглядати клімат Таїланду з точки зору європейця, то в країні, можна сказати, панує вічне літо. Ще б пак! У грудні температура становить +24 °C, а в квітні вона підвищується до 30 °C! Тільки на крайній півночі країни протягом листопада - лютого ви можете відчути прохолоду. У цей час стовпчик термометра сягає усього +16 °C.

Звичайно, такі погодні умови є найсприятливішими для існування буйної рослинності. Колись більшу частину території країни вкривали ліси; ще в 1961 р. Їхня площа становила 53 % території. На жаль, нині їх площа скоротилася до 20 %. Близько 70 % дерев, які ростуть у Таїланді, належать до листопадних порід. На півночі, в горах та поблизу кордону з М’янмою переважають вологі мусонні мішані листопадні ліси, які перемежовуються заростями бамбуку. Тут можна побачити ксилію рубанковидну, птерокарпус, тикове дерево та інші породи, що мають тверду деревину. Зустрічаються на півночі країни й дубові ліси, які на висоті понад 1000 м над рівнем моря поступаються місцем соснам. А в долині Мекхлонгу на заході та подекуди на південному сході трапляються вологі вічнозелені широколистяні мусонні ліси. Сухі мусонні зарості з бамбуку, колючих чагарників та низьких дерев непогано себе почувають на Центральній рівнині, на плато Корат та на західних високогір’ях. Вологі вічнозелені тропічні ліси - ознака півдня та південного сходу Таїланду. Тут зустрічаються панданус, бамбук, хопея, анізоптера, салове дерево, пальми, такьян та янг. Звичайно ж, усе це оповите ліанами. А на узбережжі розкошують мангрові зарості. Щоправда, такі «колоністи», як акація та евкаліпт, місцями витіснили «аборигенів», тим більше що останні дуже потерпають від вирубок.