Спаситель - Несбьо Ю. Страница 94

Зігнувшись від вітру, Харрі добирав слова. А коли врешті заговорив, голос був чужим та втомленим:

— Пробач, шефе. Я не можу тебе заарештувати.

— Гаразд, Харрі. Я самотужки подбаю про решту. — Мьоллер говорив спокійно, майже втішливо. — Я лише прагнув, щоб ти все побачив. І зрозумів. І, можливо, здобув науку. І по всьому.

Харрі пильно вдивлявся у непроглядний туман, намарне силкуючись виконати прохання свого начальника та друга — побачити все. Він напружено вдивлявся, поки з очей не бризнули сльози. А коли озирнувся, Б’ярне Мьоллера вже не було поряд. І він прокричав у туман його ім’я, хоча й знав, що Мьоллер має рацію: от і все, от і по всьому. Та йому здалося, що все-таки варто гукнути його на ім’я.